коліно

-а, с.

1) Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги.

••

Колі́но бігуна́ мед. — стан при якому надколінок при рухах треться об стегнову кістку, а не ковзає між її виростками. || Частина одягу, що прикриває це місце ноги. **

Вста́ти (підня́тися і т. ін.) з колі́н — звільнитися від гніту, поневолення.

Гну́ти колі́на — бути покірним; запобігати, підлещуватися.

Мо́ре по колі́на кому — все ні по чому, ніщо не лякає.

Поста́вити на колі́на кого — примусити підкоритися.

2) перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза. || Вигнуті ділянки деяких анатомічних утворень.

3) Окрема частина чого-небудь, що має вигляд ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого. || Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин. || Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.). || у знач. присл. колі́ном. Під кутом.

4) Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин.

5) розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні тощо. || Фігура в танці, яка вирізняється своєю ефектністю.

6) Покоління в родоводі; рід. || Про ступінь спорідненості.

7) В танцювальній музиці – частина, що відповідає танцювальній фігурі.

8) муз. Закінчена або відносно закінчена частина простої дво- або тричастинної форми.

9) Частина ствола деяких духових музичних інструментів (напр., фагота).

10) мисл. Стара назва шийки ложі рушниці.

11) Чітко виражена частина співу токуючого птаха.